Відкриття виставки "Краєвид, який я боюсь забути" Олі Федорової
Оля Федорова (нар. 1994 року у Харкові) - мультидисциплінарна концептуальна мисткиня, що працює із перформансом, фотографією відео та візуальною поезією.
"Моя бабуся Віра і дідусь Сергій мають будинок із садом неподалік села Шестакове Чугуївського району Харківської області, у 30 км від міста Харків. Ворота їхньої ділянки виїходять на дорогу, за якою відкривається безмежне Поле родючої землі, що належить місцевому сільсько-господарському підприємству. Земля на цьому Полі мʼяка й жирна, навесні як тільки сходить сніг вона стає майже чорного кольору. У нас говорять - така земля, що встав у неї палицю, й та палиця незабаром пустить коріння й розквітне. Щороку на ньому, чередуючи, висаджують пшеницю, кукурудзу і соняшники. Та завжди протягом одного сезону його залишають порожнім, аби земля могла відпочити.
В листопаді 2021 року мої бабуся з дідусем закрили будинок із садом на зимовку й переїхали до Харкова, як робили це всі роки перед тим. З Поля був зібраний врожай соняшників, але їх сухі стовбури все ще залишалися щільною ковдрою лежати на землі. Їх мали прибрати навесні, аби розчистити грунт для нової культури - скоріш за все це мала б бути пшениця. Проте 24го лютого 2022 року, коли держава-терорист росія вдерлася в Україну з війною, територія навколо села Шестакове одразу потрапила в окупацію. В цей рік навесні ніхто не прибрав з Поля залишки соняшників і не засіяв на ньому пшеницю.
Сама я Поле востаннє бачила влітку перед вторгненням, коли соняшники ще квітли. Рік потому, провівши 3 місяці в харківському бомбосховищі, я була вимушена покинути своє рідне місто й евакуюватися за кордон. Та весь цей час поки я проживаю в безпеці в Австрії, маючи можливість подорожувати Європою й бачити її різноманітні неймовірної краси краєвиди - норвезькі фйорди, схили Альп, хвилі Атлантичного океану - образ мого Поля біля села Шестакове Чугуївського району Харківської області досі стоїть перед моїми очима. Я бачу його всюди. Навіть у випадкових поєднаннях кольорів та текстур. Де б я не була, весь час я його шукаю, мій найдорожчий, найрідніший краєвид - синє небо й сяюча золотом майбутніх врожаїв земля. Знов і знов я згадую їх, знов і знов відтворюю в своїх роботах, знов і знов розповідаю про них кожній людині, яку зустрічаю. Бо певно так, мені здається, попри те, що я далеко, я поновлюю образ цього Поля у своїй памʼяті. Так, здається, я знов і знов переборюю свій найбільший страх - забути хто я, звідки я родом, забути як виглядає мій дім, моє місто, краєвиди моєї країни", - Оля Федорова.
В своїй практиці Оля Федорова працює із сенсами та значеннями, вивчаючи механіку та проблематику їх формування й трансформації методами перформативної інтервенції, спостереження та писання. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну вона також займається арт-активізмом та публіцистикою з метою промотування культури України за кордоном та підвищення обізнаності іноземної авдиторії щодо злочинів рф та спротиву українського народу. З літа 2022 року тимчасово проживає та продовжує мистецьку практику у місті Ґрац, Австрія.
Лауреатка фестивалю сучасного мистецтва «Non Stop Media VIII» (Харків, 2016); переможниця конкурсу сучасного візуального мистецтва ім. Натана Альтмана (Вінниця, 2017); фіналістка конкурсу молодих художників МУХІ 2017 (Київ); фіналістка Другої Бієнале молодого мистецтва України (Харків, 2019).
Мала персональні виставки у Харкові, Києві, Дніпрі, Львові, Одесі, Івано-Франківську, Торіно (Італія) та Ґраці (Австрія). Бере участь у резиденціях і колективних виставках та проєктах в Україні, Польщі, Німеччині, Австрії, Великій Британії, Іспанії, Норвегії, Аргентині, Японії, Республіці Корея, США та ін.
Кураторка виставки: Іванна Берчак
Вернісаж: 26.10.2023, 19:00 - 21:30
Виставка триватиме: 26.10 - 26.11.2023
Адреса: вул. Заменгофа 1, Варшава
Подія реалізовується завдяки підтримці Norwegian Refugge Coucil та фінансової підтримки GFFO.
Дата і час
Відбулася
Місце проведення
Ціна
Безкоштовно
Організатор
Теги
