Вернісаж виставки "Периферія спокою" Каріни Синиці та Олени Курзель

На виставці "Периферія спокою" художниці звертаються до проблем ідентичності, досвіду війни, колективної та індивідуальної пам’яті. Порушують питання травми, переживань та напруги, пов’язаних із нею, надаючи цим темам особистий відтінок.
Каріна Синиця:
"Виставка розповідає про стан заспокоєння та способи його досягнення, про історію переживання травми, яка ще не до кінця усвідомлена. Це проживання проходить з усіма супутніми думками про існування і майбутнє. Наприклад, намагаєшся придивитися уважніше на сенси, які мали велике значення у минулому. Приміряти на себе інші ролі, щоб приховати свої переживання. Або просто хочеш побути у своїй кімнаті та зробити її більш затишною, як фортецю, щоб не втратити можливість бачити гарне. Нервове перебирання об'єктів, розставляння їх по своїх місцях відбувається як ритуал. Після щоденного споглядання зображень, що виринають у новинах: випалене поле, порожня земля, руйнування — не знаєш де межа між тим, де ти зараз і де можеш бути за годину. У виставці ці образи перегукуються між собою: нервовість та тривожність у фоновому режимі існує у колі всього нашого затишку".
Каріна Синиця (Сєвєродонецьк) — українська художниця, живе і працює у Києві. З 2015 по 2019 рік навчалася на факультеті образотворчого мистецтва Харківського художнього училища за спеціальністю викладач живопису. У 2023 році закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури (НАОМА) за спеціальністю «монументальний та станковий живопис». Її практика базується на відображенні людських почуттів та на соціальних аспектах життя (наприклад, тема менталітету чи взаємодії людини з містом). У своїх роботах художниця відтворює ці стани, поміщаючи їх у сконструйовані образи ландшафтів, що складаються з фрагментів власних спогадів.
Олена Курзель:
"Вікова пам'ять про травму залишається, вона вкарбовується в землю, стає частиною ландшафту. Кожне століття резервуар пам’яті поповнюється новими спогадами про нові війни, нове насильство. Людина стає частиною пейзажу, все згодом розчиняється в пилу, залишаючи по собі лише тіні та відгомін. Ми всі є свідками подій, які залишають величезний шрам у колективній пам’яті людства. Як противага реальності — камерний, штучний світ, спроба втекти від реальності на свій острівець комфорту. На тлі постійного стресу намагаєшся створити атмосферу затишку, відволіктися на різні речі. Вигадуючи образи, перевдягаючись та підбираючи вбрання, думаєш про самоідентифікацію, про своє альтер-его. На виставці я вирішила зробити своєрідне закулісся своєї роботи — мій гардероб придуманих образів та мій куточок затишку, де можна розслабитися і зробити щось несерйозне. У проєкті реальні та вигадані образи переплітаються в одне, їх спільний корінь — війна".
Олена Курзель (Южноукраїнськ) — українська художниця. Живе та працює в Києві.
З 2012 по 2019 рік вчилась у Державній художній середній школі імені Тараса Шевченка, на факультеті живопису (Київ, Україна). У 2023 році закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури за спеціальністю «станковий живопис».
Художниця працює в різних медіа: живопис, вишивка, відео та дрібна пластика. Центральними темами для художниці є забуття, самотність, самоідентифікація, а також смерть, що присутня в її роботах лише у натяках. Ці образи переслідують людину протягом усього життя. Вони є її невіддільною частиною, оскільки індивід через невідомість перебуває у постійному очікуванні своєї смерті, боячись забуття та самотності, намагаючись втекти від них.
Кураторська опіка проєкту: Іванна Берчак
Подія реалізовується завдяки підтримці Norwegian Refugee Council та GFFO.